На главную Поиск Контакты
АТМОСФЕРА ДЛЯ РОЖДЕНИЯ НОВЫХ ИДЕЙ

Рассылка
новости
публикации
УК рекомендует
анонс номера
 

№6, 2005
№6, 2005
16.06.2005
Для подписчиков
просмотров: 9
комментариев: 0

«Я хвалько, але мій успіх не випадковий»

Іван Малкович, поет, директор  унікального приватного українського видавництва дитячої літератури «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», мало не щодня отримує листи подяки від читачів, захоплених неповторною естетикою його книжок. «Наша мета — якісна книжка, яка зав


Іван Малкович, поет, директор  унікального приватного українського видавництва дитячої літератури «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», мало не щодня отримує листи подяки від читачів, захоплених неповторною естетикою його книжок. «Наша мета — якісна книжка, яка завойовує Україну, — коментує Іван Малкович. — Однак насправді я дуже мало можу зробити...»




Іван Малкович
Працював редактором видавництва «Молодь» і видавництва «Веселка».
З 1992 року — власник і директор приватного видавництва дитячої літератури «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА».
Автор збірок поезій «Білий камінь» (1984), «Ключ» (1988), «Вірші» (1992), «Із янголом на плечі» (1997); автор-упорядник багатьох книжок для дітей, зокрема «Українська абетка», «Улюблені вірші» та ін.

«Управление компанией»: З чого все починалося? Власне, чому створили видавництво саме такого типу?
Іван Малкович: Не знаю, так Бог дав. Починав у «Веселці», це було моє перше видавництво, а моя перша редакція — редакція дошкільної літератури. Працював у журналі для малят «Соняшник», був редактором відділу поезії у видавництві «Молодь». Саме цей досвід привів мене до створення видавництва для дітей, хоча його іронічно-патетичне гасло «для малят від двох до ста двох», на перший погляд, мало би охоплювати ширший віковий спектр. Якщо ж говорити про те, що саме спонукало до заснування власної справи, то пришвидшила народження «А-БА-БИ» «Абетка» — проект видання власної книжки.

У рідній «Веселці» дати життя своєму задумові не вдавалося: людям на державній роботі новації — до «одного місця», адже вони мають конкретні замовлення на друк; та що там казати, коли і робочий час, і перерва — від дзвінка до дзвінка... Які там експерименти! От я й подумав: чому б не стати незалежним видавцем, адже тоді зможу друкувати все, що захочу?

«УК»: Оскільки ви вирішили зайнятися бізнесом, то, мабуть, маєте пристрасть до експериментів? Але ж це було досить ризиковано — припустити, що такі недешеві книги українською мовою будуть продаватися... Чи часто ви наважуєтеся на ризик?
І.М.: Чим більше маєш коштів — тим вільніший ти у своїх прагненнях і ризику. Скажімо, у важкі 1997 — 1998 роки, саме у пік кризи в книговиданні, я свідомо пішов на ризик з виданням «Рукавички» Голозубова, що виявилася абсолютно неприбутковим, але фантастичним мистецьким проектом. І лише з початком видання українського перекладу «Гаррі Поттера» ми стали набагато розкутіші щодо видання тих книжок, які приносять багато більшу насолоду моральну, аніж матеріальну.

«УК»: А як почувалася «А-БА-БА-ГА-ЛА- МА-ГА» на етапі становлення?
І.М.: У 1992-му, коли я тільки починав свою справу, все було добре. Це вже згодом, прирівнявши видавничу діяльність до звичайного бізнесу, держава відібрала у видавців пільги і обклала їх непосильними податками... Тоді чимало видавництв просто повмирали. Пороги установ я ніколи не оббивав, але у 2000 році мав такий епізод у своєму житті: цілий тиждень ходив на «Сніданок з «1+1» — намагався пролобіювати українську книжку. Тоді навіть віце-прем'єр на передачу приходив. Після завершення циклу ефірів я і студія отримали факс, у якому повідомлялося, що Президент подав до Верховної Ради проект закону, який мав би врегулювати порушене нами питання. Незабаром його дійсно ухвалили. Так ми і стали каталізатором розв'язання проблеми, хоча, можливо, це був тільки збіг обставин.

«УК»: От ви багато працюєте, але ж насправді видавництво не багате…
І.М.: Мені гріх нарікати, бо як порівняти з тим, що було років 5 — 6 тому, я тепер суперуспішний. Але коли тільки починав, то в уяві вимальовувалося багато дзвінких нулів. За тими мірками, сьогодні я мав би почуватися рокфеллером, однак, по-чесному, усе ще й досі не маю можливості видавати все те, що хочу, і, звісно ж, бажаними тиражами. Для мене гроші у справі — це дуже важливо, але тільки в тому разі, коли вони не самоціль. В ідеалі я розумію так: гроші заради мистецтва, а не мистецтво заради грошей.

Іван Малкович:"У рідній «Веселці» дати життя своєму задумові не вдавалося: людям на державній роботі новації — до «одного місця», адже вони мають конкретні замовлення на друк; та що там казати, коли і робочий час, і перерва — від дзвінка до дзвінка... Які там експерименти! От я й подумав: чому б не стати незалежним видавцем, адже тоді зможу друкувати все, що захочу?"
Іван Малкович:"У рідній «Веселці» дати життя своєму задумові не вдавалося: людям на державній роботі новації — до «одного місця», адже вони мають конкретні замовлення на друк; та що там казати, коли і робочий час, і перерва — від дзвінка до дзвінка... Які там експерименти! От я й подумав: чому б не стати незалежним видавцем, адже тоді зможу друкувати все, що захочу?"
«УК»: Але ж багато книг написано саме заради грошей... І хіба це завжди погано? Наприклад, той самий «Поттер» Джоан Роулінг чи «Алхімік» Пауло Коельо...

І.М.: Ні, «Гаррі Поттера» авторка написала не задля грошей. Вона просто написала твір, зовсім не думаючи про винагороду. Спочатку її рукописи жодне з видавництв не хотіло брати. От і я завжди боюся проґавити якогось Гаррі Поттера. Іноді просто часу обмаль, тому й читаєш неуважно. Я прочитав уже сотні кілограмів рукописів, а може, й тонни — але ризик не розгледіти справжнього автора завжди є... Що ж до «Алхіміка» Коельо, то цей твір дуже гарний, найкращий у нього. Кілька інших книжок цього автора — так-сяк. А от «Одинадцять хвилин» — то це вже просто жахливий рівень! Отже, виходить, що, можливо, цей твір написано лише заради грошей. Тут я з вами погоджуюсь.



Чтобы прочитать статью, Вам необходимо оформить подписку.
 
 

Последние статьи

Радио – очень эмоциональный бизнес, здесь всё на кончиках пальцев. И всё зависит от людей, от их драйва. Нельзя прийти в студию с ощущением «всё постыло». Как бы ты из себя оптимизм ни выдавливал, это чувствуется, это слышно.
Является ли аномалией в современном мире вера в сверхъестественное? Вот что думают об этом учёные.
Многие великие компании созданы тандемом выдающихся людей, взаимоотношения которых порой развивались непросто… Какой видит Пол Аллен свою роль в становлении Microsoft?
Несколько десятилетий идеи Айн Рэнд, воспевавшей абсолютную свободу и индивидуализм, будоражили умы целых поколений читателей. Её работы вновь оказались в центре внимания широкой читательской аудитории после 2008 года. Тогда в свете грянувшего кризиса в обществе стали активно обсуждать проблему несовершенства современного капитализма.
Один из сентябрьских дней. Разработчики Facebook и специалисты по социальным медиа собрались на f8 2011 – ежегодную спонтанно планируемую конференцию, ставшую чем-то вроде Мекки для всех молящихся на мегасеть. Для армии фанатов это мероприятие – одна из немногих возможностей наблюдать в режиме реального времени, как Марк Цукерберг, известный своим отвращением к публичному вниманию, делает основной доклад.
Хотя альтернативная энергетика сейчас весьма популярна, работать на этом рынке непросто. У датской компании Vestas, одного из крупнейших в мире производителей оборудования для ветроэлектростанций, подъёмы чередуются с кризисами, а колебания в объёме заказов зачастую носят непредсказуемый характер. Чтобы сохранить лидерство в такой нестабильной отрасли, нужно особое искусство.
Уходят ключевые сотрудники, гаснет изначальный энтузиазм, вместо проявлений творчества главенствует рутина – такими могут быть последствия неутомимого стремления компаний к эффективности. Почему же всё зачастую складывается именно так?
Тимур Сарбаев, консультант по стратегическому  и кризисному менеджменту tymur.sarbaiev@gmail.com
Компания успешна, открывает филиалы, растёт. Довольны и клиенты, и топ-менеджмент. Но однажды становится понятно, что ситуацию контролирует не генеральный директор, а руководители филиалов. Неизвестно, когда и как это случилось, но влиять на них уже невозможно. Теперь генеральный директор зависит от них, а не наоборот…
Чтобы понимать обстоятельства, в которых существует компания, и принимать стратегические решения, очень важен контекст. По сути, это набор условий, которые наполняют ситуацию определённым значением, содержанием. Это то, чем бизнес не может управлять, но что может и должен учитывать. О том, что такое контекст и как с ним работать, и пойдёт речь в этой статье.
Ваш логин

Пароль

Регистрация